Шановні учні та батьки!

        В зв’язку з карантином, навчання з 12 березня по 22 травня, переведено на дистанційну форму, тому пропоную Вам завдання для виконання під час карантину, які розміщені на сторінці "Дистанційне навчання" на цьому блозі. 

Бажаю успіхів у навчанні, здоров'я та спокою!!!

Телеуроки. Розподіл шкільних програм за телеканалами, починаючи з 6 квітня 2020 року

• 5-й клас – «ПлюсПлюс» та «112 Україна»;
• 6-й клас – NewsOne та «Піксель»;
• 7-й клас – ZIK;
• 8-й клас – «УНІАН ТБ» та «Індіго»;
• 9-й клас – телеканал «Рада» та «UA: Культура»;

2 квітня - Міжнародний день дитячої книги

Вітаємо найкращу і найбільш шановану українську поетесу сучасності! Низький уклін вам і довгих, щасливих років!

90 років від дня народження                Ліни Василівни Костенко

Ліна Василівна Костенко народилася 19 березня 1930р. в містечку Ржищеві на Київщині в родині вчителів. У 1936p. родина перебралася до Києва, де майбутня поетеса закінчила середню школу. Ці скупі дані біографічної довідки стануть хвилюючими поетичними мотивами, коли авторка згодом розповість у віршах про біженські дороги воєнних років і про «балетну школу» замінюваного поля, по якому доводилося ходити, і про перший — написаний в окопі — вірш. Після закінчення середньої школи молода поетеса навчається в Київському педінституті, а згодом — у Московському літературному інституті ім. О. М. Горького, який закінчила 1956р. Ліна Костенко була однією з перших і найпримітніших у плеяді молодих українських поетів, що виступили на рубежі 50—60-х років. Збірки її віршів «Проміння землі» (1957) та «Вітрила» (1958) викликали інтерес читача й критики, а книга «Мандрівки серця», що вийшла в 1961р., не тільки закріпила успіх, а й засвідчила справжню творчу зрілість поетеси, поставила її ім'я серед визначних майстрів української поезії. Книги Л. Костенко «Над берегами вічної ріки» (1977), «Маруся Чурай» (1979), «Неповторність» (1980) стали небуденними явищами сучасної української поезії, явищами, які помітно впливають на весь її дальший розвиток. Творчий розвиток Ліни Костенко — поетеси гострої думки і палкого темпераменту — не був позбавлений ускладнюючих моментів. Обмеження свободи творчої думки, різні «опали» в часи застою призвели до того, що досить тривалий час вірші Л. Костенко практично не потрапляли до друку. Та саме в ті роки поетеса, незважаючи ні на що, посилено працювала, крім ліричних жанрів, над своїм найвидатнішим досьогодні твором — романом у віршах «Маруся Чурай», за який вона в 1987p. була удостоєна Державної премії УРСР імені Т. Г. Шевченка. Перу поетеси належать також збірка поезій «Сад нетанучих скульптур» (1987) та збірка віршів для дітей «Бузиновий цар» (1987). Живе та працює Ліна Костенко в Києві.

Василь Симоненко - 85 років з дня народження

Василь Андрійович Симоненко (8 січня 1935, с. Біївці — 13 грудня 1963, Черкаси) — український поет і журналіст, шістдесятник.

Спочатку вчився у Біївській початковій школі. Після закінчення середньої школи в Тарандинцях вступив на факультет журналістики Київського університету.

Закінчив факультет журналістики Київського університету (1957) і працював в обласній газеті «Черкаська Правда» і «Молодь Черкащини», пізніше кореспондентом «Робітничої Газети» в Черкаській області. Писати вірші почав ще в студентські роки, але в умовах прискіпливої радянської цензури друкувався неохоче: за його життя вийшли лише збірки поезій «Тиша і грім» (1962) і казка «Цар Плаксій і Лоскотон» (1963).

Уже в ті роки набули великої популярності самовидавні поезії Симоненка, що поклали початок українському рухові опору 1960-70-их pp. Тематично вони становили сатиру на радянський лад («Некролог кукурудзяному качанові», «Злодій», «Суд», «Балада про зайшлого чоловіка»), зображення важкого життя радянських людей, особливо селянства («Дума про щастя», «Одинока матір»), викриття жорстокостей радянської деспотії («Брама», «Гранітні обеліски, як медузи …»), затаврування російського великодержавного шовінізму («Курдському братові») тощо. Окремий значний цикл становлять твори, в яких поет висловлює любов до своєї батьківщини України («Задивляюсь у твої зіниці», «Є тисячі доріг», «Український лев», «Лебеді материнства», «Україні» та ін.).

Самвидавною творчістю Симоненко, за визначенням критики, став на шлях, указаний Т.Шевченком, й увійшов в історію української літератури як визначальна постать боротьби за державний і культурний суверенітет України 2-ї половини 20 ст. Доля літературної спадщини Симоненка невідома. Його самвидавна поезія, у сучасній Україні лише в незначній частині опублікована у сфальшованому вигляді, поширилася за кордоном і була опублікована (разом з фрагментами поетового щоденника «Окрайці думок») у журналі «Сучасність» (ч. 1, 1965) і в збірці вибраних поезій Симоненка «Берег чекань» (1965 і 1973). В УРСР по смерті Симоненка видано з його спадщини казку «Подорож у країну Навпаки» (1964), зб. поезій «Земне тяжіння» (1964), вибір із творчості «Поезії» (1966) та збірку новел «Вино з троянд» (1965; ці новели також увійшли у друге видання збірки «Берег чекань» за кордоном).

Радянська критика у перше десятиліття по смерті Симоненка намагалася паралізувати вплив його самвидавної поезії цілковитим замовчуванням її, одночасно канонізувати спадщину померлого поета як бездоганно «партійну», але в подальшому, за виразної тенденції до замовчування творчості Симоненка загалом, розпочато ревізію її як несумісної з «партійністю» в літературі (М.Шамота). Зате високу оцінку, з особливим підкресленням громадської мужності поета, дістала поезія Симоненка у самвидавній критиці (І.Дзюба, І.Світличний, Є.Сверстюк). 

1962 року В. Симоненко разом з А.Горською та Л. Танюком виявили місця поховання розстріляних НКВС на Лук’янівському та Васильківському цвинтарях, в Биківні, про що й було зроблено заяву до міської ради. У 1963 році Симоненко був жорстоко побитий кагебістами на залізничній станції Шевченка у місті Смілі, після чого він переніс відмову нирок і невдовзі помер у головній обласній лікарні 13 грудня 1963 року. Похований в Черкасах.

КВЕСТ до Дня української писемності і мови

«Мовознавчий квест» для учнів 7-8 класів підготували вчителі української мови та літератури Н.П.Баріда та О.М.Чорнописька. На учнів очікували різні завдання з маршрутними аркушами, тематичними станціями.

Найбільш цікавими і подекуди драматичними виявилися пошуки захованих літер у шкільних приміщеннях. Потім зі знайдених букв складали слова іншомовного походження і пояснювали їхні значення. 
За результатами квесту перемогу здобула команда «Знавці рідної мови», до складу якої увійшли учні 8 класу. ІІ місце – команда «Лінгвісти» 7 класу.

Вітаємо переможців і бажаємо їм подальших успіхів!!!

В добру путь, дорогі випускники!

Минула чарівна пора-дитинство,
Роки шкільні, мов у сні пройшли-промайнули,
Збираються пташенята розправити крила,
В безмежному морі життя підняти вітрила!
Хай вас Бог благословить,на добру дорогу,
Щоб вела вас тільки вверх,широка й розлога,
Доброї бажаю долі,успіхів,досягнень,
На життєвому шляху здійснення всіх прагнень!

Літературно-музична композиція "Ім’я Шевченка стукає в серця"

Щовесни, коли тануть сніги
І на рясті просяє веселка,
Повні сил і живої снаги, 
Ми вшановуєм пам'ять Шевченка.

В ЗОШ І-ІІ ст.. с.Заруддя проведено літературно-музичну композицію  “Ім’я Шевченка стукає в серця», приурочену 205 річниці з Дня народження Т.Г.Шевченка.  

21 лютого – Міжнародний день рідної мови

Мово рідна, слово рідне,
Хто вас забуває,
Той у грудях не серденько,
А лиш камінь має.

21 лютого – Міжнародний день рідної мови. В Україні цей день відзначають з 2002 року, коли з метою зміцнення державотворчої функції мови Президент України підписав відповідне розпорядження про відзначення Міжнародного дня рідної мови.  

Рідна мова - це мова, що першою засвоюється дитиною і залишається зрозумілою на все життя. Рідною прийнято вважати мову нації, мову предків, яка пов'язує людину з її народом, з її попереднім поколінням, їхніми духовними надбаннями. 

До Міжнародного дня рідної мови у школі проведено літературно-музичну композицію «Чарівні звуки, рідне слово – моя сердечна українська мова».

Їх дух незламний і безсмертний подвиг накреслив шлях до мирного життя!

Небесна сотня білих журавлів,
Душа, яких летить під небесами,
Ніхто із Вас вмирати не хотів,
Хай вічна пам'ять лишиться за вами...

Події п'ятирічної давнини.....це вже історія чи болюча рана сьогодення?! 20 лютого учні ЗОШ І-ІІ ст. с.Заруддя разом з усім народом України відзначали День пам'яті Героїв Небесної Сотні.

В цей день було проведено літературно-музичну композицію «Їх дух незламний і безсмертний подвиг накреслив шлях до мирного життя!».  Всі учні долучилися до акції «Білий Журавлик», який став даниною тим, хто навічно пішов  від нас. Вони повинні жити в нашій пам’яті!